MCP vs A2A: різниця між протоколами для AI-агентів

MCP і A2A не є прямими конкурентами. Model Context Protocol стандартизує, як AI-host знаходить і викликає tools, читає resources та використовує prompts. Agent2Agent Protocol стандартизує, як один незалежний, потенційно opaque agent виявляє іншого, ставить йому task, отримує status і artifacts.

Якщо support agent має прочитати CRM або викликати billing API, першим кандидатом є MCP. Якщо він має передати складну підзадачу іншому agent, який сам планує роботу і не розкриває внутрішні tools, розгляньте A2A. У складній системі A2A-agent може сам користуватися MCP servers.

Почніть не з назви протоколу, а з контракту сусідньої системи. Tool має вузьку schema, передбачуваний result і зазвичай один короткий operation. Agent приймає goal, може поставити уточнювальне питання, виконати кілька кроків і повернути artifacts пізніше. Не маскуйте довгу непередбачувану роботу під синхронний tool call.

A2A доречний лише тоді, коли remote party справді володіє автономною capability і потребує task lifecycle. Один microservice з CRUD API не стає кращим від того, що його назвали agent. Для детермінованої дії з чітким input/output залишайте domain API і за потреби експонуйте його як MCP tool.

• Host → tools, resources або prompts: MCP.
• Agent → незалежний agent із task lifecycle: A2A.
• Один app і кілька local functions: можливо, не потрібен жоден protocol.
• Agent виконує task через tools: A2A між agents і MCP всередині executor.
• Високий ризик: protocol не замінює approval, policy та verification.

A2A agent публікує Agent Card із identity, endpoint, skills, supported interfaces та security schemes. Client вибирає skill і починає message/task exchange, не отримуючи доступу до внутрішнього prompt, memory чи tool graph. Ця opacity зменшує coupling, але ускладнює пояснення: caller має оцінювати result і evidence, а не довіряти невидимому process.

MCP server експонує дрібніші primitives зі schemas. У специфікації 2026-07-28 request може бути self-describing, а server/discover є optional. Це не робить MCP server повноцінним колегою-agent: власником planning і task state залишається host, якщо application contract не визначає інше.

В обох протоколах identity і transport security є лише початком. MCP host має зв’язати tool call з user/tenant, перевірити arguments, scope, side effects і postcondition. A2A caller має окремо вирішити, яку мету можна делегувати, які data видимі remote agent і чи може він спричинити зовнішню дію.

Agent Card, tool description, messages і artifacts — недовірені inputs. Додайте allowlist і pinned identity, least-privilege credentials, input/output validation, classification даних, budget і deadline, human approval для consequential actions та audit correlation від parent task до кожного tool call. Якщо remote agent не повертає достатній evidence, caller має відмовитися від автоматичного прийня result.

A2A моделює task із status, messages та artifacts, тому краще підходить для тривалої або asynchronous роботи з проміжними оновленнями. Потрібні idempotent task creation, cancellation semantics, terminal-state policy, artifact retention і reconciliation після timeout. Не повторюйте task наосліп, якщо caller не знає, чи remote agent вже виконав side effect.

MCP tool call зазвичай легше вбудувати у власну state machine host. Актуальний MCP також має Tasks extension для long-running work, але межа лишається: MCP task є extension до capability server, тоді як A2A описує взаємодію з independent agent. Обирайте за власником роботи, а не лише за наявністю status endpoint.

Типова композиція має user-facing coordinator, який через A2A делегує вузький task спеціалізованому agent. Цей agent всередині своєї trust boundary використовує MCP для read-only search і approved tools. Coordinator не бачить внутрішній tool graph; executor не отримує весь parent context. Межа даних і authority звужується на обох hops.

Не дозволяйте обом шарам одночасно планувати той самий workflow. Parent володіє goal, deadline, budget, cancellation і acceptance; delegated agent володіє внутрішнім plan та повертає contracted artifact. MCP host володіє tool selection і local policy. Такий розподіл робить retry, audit і rollback відтворюваними.

Виберіть один безпечний outcome і спочатку реалізуйте його без protocol fan-out. Потім порівняйте MCP tool з A2A delegation лише там, де обидва контракти семантично можливі. Eval set має містити success, clarification, denial, timeout, cancellation, duplicate request, malicious metadata, stale capability, partial artifact і postcondition mismatch. Вимірюйте task success, unsupported output, policy violations, p95 time, model turns, operator review time і cost per accepted result без універсального бенчмарку.

Decision record фіксує protocol/spec version, trust boundary, owner кожного task і tool, identity flow, data classes, allowed side effects, evidence contract, SLO, compatibility tests і rollback. Для MCP rollback може вимкнути server/capability або повернути SDK; для A2A — прибрати remote agent з allowlist і route task до human queue чи known-good executor. Масштабуйте лише після replay і canary, де видно весь chain від user request до accepted artifact.

• Define → outcome, owner і authority envelope.
• Classify → tool/resource чи independent-agent boundary.
• Contract → versions, schemas, task states, evidence і errors.
• Attack → metadata, artifacts, cancellation і duplicate effects.
• Measure → accepted outcome, safety, latency, cost і review load.
• Rollback → known-good local path без protocol dependency.